Через помилки баз даних Мінсоцу діти з інвалідністю не можуть скористатись пільгами на Укрзалізниці

0 148

Я мама дівчинки з ДЦП. Три рази на рік я збираю кошти, щоб з’їздити з донькою на лікування в Міжнародну клініку відновного лікування, що знаходиться у Трускавці.Раніше нам не вдавалось купити пільгові квитки на потяг через Інтернет, так як такої послуги просто не існувало, тому  доводилось їхати через усе місто на залізничний вокзал, щоб купити квитки в касі. Нерідко бувало таке, що поки я доїжджала до вокзалу, нижніх полиць вже не було, а верхні з нашим діагнозом нам просто не підходять. І коли Укрзалізниця оголосила про можливість купувати квитки он-лайн я дуже зраділа, адже це – мінус одна проблема для мене і таких самих сімей, як моя.

Але, не все так гарно. як здається, квитки я так і не змогла купити. В день купівлі квитків ( для тих хто не знає, нижні полиці і не біля туалетів, можна купити без проблем за 40 днів до поїздки, адже саме тоді вони з’являються на сайті Укр.залізниці). Коли я зайшла на  на сайт і ввела усі необхідні дані, програма видала помилку. Виявилось, що мого посвідчення немає в базі даних Мінсоцу. Я сходила у місцевий департамент соц.політики за місцем проживання, де при мені ввели данні посвічення. Коли прийшла додому і спробувала купити квитки знову, онлайн сервіс видав помилку бо ім’я та прізвище не співпадає з номером посвідчення. Я сходила знову в департамент, а потім знову, щоразу звіряючи данні, але сайт Укрзалізниці уперто повідомляв мені про помилку.

А останього разу  працівниці вінницького департаменту соц.політики  мені пояснили, що в іншій області є ще одне посвідчення з таким номером як у мене . І що їм довелось телефонувати у іншу область з проханням тимчасово видалити в базі даних такий же номер, щоб я змогла купити квиток.

Потім мені пообіцяли, що напишуть скаргу програмістам , які розробляли базу даних, пройшов вже тиждень а результату так і немає.

Я “вбила” цілий тиждень, щоб  купити той злополучний залізничний квиток , прибігаючи кожного дня в міський відділ департаменту соціального забезпечення але так і не вдалось скористатись онлайн послугою. А тим часом вільні квитки на потяг, який потрібен нам з донькою уже зникли.

От і виходить: теоретично послуга ніби є а фактично – сім’ї дітей з інвалідністю не можуть нею скористатись і немає нікому до того діла.

Це я ще не розповідаю про те, що існує кілька баз даних , серед яких окрема з лікарським діагнозом, з документами на допомогу , з даними мін.соцу , які ніяк з собою не пов’язані. Саме тому батькам дітей з інвалідністю треба раз на півроку розносити усі ті папірці вручну, обходжуючи усі кабінети чиновників в закладах, які можуть знаходитись у різних місцях Вінниці. Мені, слава Богу, трішки легше, адже моя донька ходить, навчається  у звичайній школі і саме у цей час я можу вирішувати такі проблеми як до прикладу з квитками. А що робити батькам, у яких діти важкохворі і які живуть в населених пунктах , які знаходяться віддалено від відділень бюджетних установ? І найголовніше коли дитину не має з ким залишити вдома? Як їм бути у таких ситуаціях?

Leave a reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на "Громаду Вінниччини".

Редакція може не поділяти думок чи висловлювань автора блогу чи коментатора.

Головний редактор: Ірина Федорів