Садиба Михайла Коцюбинського у Барі може завалитися

0 89

За радянських часів тут був будинок культури, бібліотека, а з 1967 року навіть музей Коцюбинського. Згодом у будинку, де жив автор “Тіней забутих предків” зберігали сіль. Зі слів мешканців, це негативно вплинуло і на підлогу, і на стіни будівлі.

За часів “регіоналів” землю віддали Московському патріархату.

“Це питання викликало обурення громади давно. Московський патріархат обгородив ділянку парканом біля католиків. Католики вони толерантно мовчать,” – пояснив телефоном “Громаді Вінниччини” міський голова від “Самопомочі” Артур Цицьорський за кілька днів до виборів, які відбулися у грудні 2016 року.

Ще у 2013 році народний депутат Олександр Бригінець цікавився в прокуратури цим питанням. Тоді, як повідомляли ЗМІ, прокуратура наголосила, що жодної зміни в статусі будинку Коцюбинського не відбулося і він підлягає належному утриманню. Тоді ж правоохоронці підтвердили, що у 2010 році ДП “Державний науковий інститут будконструкцій” провів експертизу й дійшов висновку, що будинок у аварійному стані й досяг зношеності на 80 %. Будинок рекомендували розібрати та відновити як історичну пам’ятку.

Після таких висновків депутати міста Бар, як повідомляли на місцеквому ТБ у 2012 році, вирішили передати споруду церкві, щоб її “вберегти”.

“Цей будинок взагалі прийшов в негодність, а в монастир виділяються великі бюджетні кошти як з обласного бюджету, так і релігійної громади, і з-за кордону, щоб то приміщення підтримати, тому що воно має велику історичну цінність,” – говорив тоді секретар міської ради Олексій Кальман.

Але пройшло 5 років і сподівання колишніх депутатів ради так і не справдилися. Ось як зараз виглядає будинок.

Архітекторка ради ще тоді наголосила, що для того, щоб відновити цю хату треба зробити обміри й намалювати план. Тоді у ЗМІ фігурувадла сума у 10 мільйонів (!!!). За кілька років до цього громада спробувала самотужки врятувати культурну спадщину свого міста, але зібрані 100 тисяч гривень вирішили не втрачати на збереження старовини і чомусь зробили новий пам’ятник Тарасу Шевченку.

Депутати вирішили передали пам’ятку в безоплатне і безстрокове користування Святотроїцькому жіночому монастирю (Московський патріархат). Розташований цей монастир навіть не у місті Бар, а у сусідньому селищі Браїлів.

На відміну від місцевої влади, церква (чи то Київський, чи то Московський патріархати) сильні господарники. Щойно їм громада щось дає у користування, як першим ділом зводиться паркан. Так було у селищі Коцюбинське на Київщині, коли парканом обнесли приміщення колишнього дитсадка, так сталося і в Барі на Вінниччині.

150 років з дня народження Коцюбинського відсвяткували у 2014 році тим, що звели добротний мурований паркан з кованими хрестами, а культурна спадщина автора “Тіні забутих предків” й далі продовжувала руйнуватися.

У місцевій газеті до ювілею Коцюбинського повідомили громаді, що депутати доручили виконкому ради звернутися до Управління культури і туризму, щоб те запропонувало зняти з державного обліку пам’яток цю будівлю по вул. Св. Миколая, 15. Посилалися вони саме на висновки ДП “Державного науково-дослідного пінституту будконструкцій”.

Споруда, яка от-от авалиться, побудована 1870 року. Через кілька років сюди заїхала сім’я Коцюбинського і прожила тут 3 роки. У 12-річному віці майбутній письменник переїхав до Вінниці.  Тут був свого роду готель. Ось як зараз виглядають кімнати.

Начальник управління культури ОДА Станіслав Городницький каже, що область міркує, як комунальну власність отримати в підпорядкування рівнем вище:

“Ми на рівні області створюємо дирекцію установ. Щоб комунальну власність забрати на обласний бюджет. Щоб область за це відповідала. В Польщі театри й філармонії підпорядковані воєводству. І ми в області створюємо таку дирекцію. Ви були в Тульчині. Палац Потоцьких, який заслуговує на одну з найбільших уваг. Він зробив парк в Умані. Ми музей Грушевського забираємо в Сестринівці Козятинський район. Забираємо музей Леонтовича і реставрували там. Я про будинок Коцюбинсьуого не знав, бо воно не числиться в управлінні культуру. Це комунальна власність”.

У сусідній Польщі до такої руйнації б не допустили.

“Нам треба вчитись у поляків робити бізнес на туризмі. Вони з будь якого навіть маленького кущика чи камінчика можуть зробити туристичну мекку. Ось наприклад, ми з дітьми кілька років тому були в Закопанах. Купили карту туристичних маршрутів а там розпіарена печера дракона і легенда така гарна прописана. Ну ми зібрались з дітьми і пішли, а там така невелика дірка у підніжжя гори, як ніби хто два рази екскаватором копнув от і вся печера. Якщо легенди немає, то поляки вміють їх вигадати для туристів,” – говорить координаторка Автомайдану Таїсія Гайда, яка разом з рухом ЧЕСНО відвідала місто Бар проти Нового року.

Ось що сталося з будинком, який не потребує придуманої легенди й може бути осередком туризму в Барі.

Дірява не лише підлога, а й дах. Через це з кожним роком будівля руйнується все більше.

Секретар вінницької єпархії УПЦ МП Владислав Демченко каже, що пам’ятка знаходиться на території, яку обгородив Барський монастир, що будується юридичною особою – Браїлівським Свято-Троїцьким жіночим монастирем, де за ігуменю зараз – Антонія (Стеценко).

За словами секретаря єпархії, на загородженій парканом території ніякі роботи з будинком не ведуться до весни, оскільки ще немає ніякої концепції використання будинку садиби Коцюбинських, яка була б погоджена місцевою владою і монастирем.

“Я подзвонив до ігумені монастиря, й вона каже, що зараз ніякі роботи не ведуться і тільки огородили, а якщо щось і планується, то тільки на весну. А зараз всі сили були кинуті на те, щоб той храм будувати, який будується в монастирі… А що стосується того будинку, то питання по ньому буде навесні – якщо треба буде, то роботи будуть проводитися. Він у такому стані був і зараз перебуває в плачевному стані. Це вже з міською радою там ці рішення погодять,… що скаже новий міський голова, я думаю, вони погодять це питання і тоді варто буде вже запитати,” – каже священик Владислав.

На запитання журналіста, чому в монастиря вистачило коштів спорудити цегляний паркан і не дійшли руки до історичної пам’ятки, священик каже, що капітальний паркан  “ремонтувався”, бо не становить художньої цінності, а на реставрацію будинку потрібні значні кошти і чисельні погодження.

“Справа в тому, що паркан ремонтувався, бо він не становить ніякої художньої цінності, а на реставрацію чи на відбудову чи на будь-які роботи на пам’ятки архітектури чи на історичні пам’ятки потрібні всілякі дозволи і погодження, а це займає додаткові і час, і гроші. Тобто якщо би стояло питання просто його полагодити, щоб він не впав, то це одне було б, але якщо так зробити, щоб воно відповідало і нормам закону, і всім іншим архітектурним нормам, то потрібен і час, і гроші. І це стосується не тільки церкви, а в будь-кого він би перебував на балансі…”

На відео “5 каналу” з сюжету за 2011 рік ми бачимо, що навколо садиби паркан був не цегляний, а дерев’яний – зі штахетин, тож назвати ремонтом огорожі спорудження монументального цегляного паркану важкувато.

Більше того, новий паркан наполовину закриває вид на пам’ятку з вулиці.

Отець Владислав підсумовує, що говорити про концепцію використання будинку в монастирі будуть з новообраною владою, а до того часу всі спостерігають, як будинок руйнується:

“Роботи, якщо будуть проводитися, то тільки навесні. Вони мають бути додатково погоджені з місцевою владою, тому що об’єкт серйозний і, можливо, там будуть прийняті спільні рішення, як його потім використовувати. Але влада буде обрана наступної неділі, тоді з нею розмови і будуть проводитись. А до того часу є цей будинок, він руйнується, всі за цим спостерігають, але… але, але, але… Роботи ніякі проводити не можна, тому що не вирішено, як його концептуально можна потім використовувати, не вирішено ні монастирем, ні міською владою, ні ким іншим – історичним товариством чи кимось іншим”.

Зауважимо, що єпархія УПЦ МП на Вінниччині оголошує наступний рік – “Роком історичної пам’яті”, про що на зборах оголосив митрополит Вінницький і Барський Симеон.

Депутат обласної ради – голова постійної депутатської комісії з питань освіти, культури, сім’ї та молоді, спорту і туризму, духовності та історичної спадщини Людмила Станіславенко каже, що комісія ще не розглядала питання Садиби Коцюбинських у місті Бар

“Ні, поки що не було (розгляду питання на комісії – авт.) і я була б вам вдячна, якщо б ви зв’язалися з активістами і щоб вони зробили звернення на нас і на комісію, щоб ми могли створити робочу групу й зайнятися цим питанням, тому що в принципі, звернень таких не було”, – розповідає Станіславенко і додає, що подібна ситуація вже була на Вінниччині з будиночком органіста в Печорі, який передали місцевій римо-католицькій релігійній громаді.

“У нас була така схожа ситуація з Печорою з будиночком органіста. Там теж були і написи і руйнування і все. За всім цим питанням, якщо пам’ятаєте, були серйозні схеми з приводу захвату землі. Тому давайте, щоб було звернення і ми розібралися з цим питанням вже більш детально”, – обіцяє Станіславенко.

На кадастровій карті земля, де стоїть садиба Коцюбинського, в державній власності.

В натурі, обидві ділянки – на якій стоїть хата і сусідня – обнесені цегляним парканом з православним хрестом.

Правнук Коцюбинського та учасник АТО звернувся з листом до голови Вінницької облради, в якому просить вжити заходів для збереження цього будинку.

“Прошу… посприяти аби приміщення, історично пов’язане з біографією класика української літератури було відремонтоване. А на будинку встановлено меморіальну дошку на честь Михайла Коцюбинського. Сподіваюся на Ваше сприяння. Прошу повідомити про прийняте рішення”, – йдеться в листі Ігоря Коцюбинського, який працює директором Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника М. Коцюбинського.

Міського голову Артура Цицюрського “Самопомочі” переобрали мешканці міста знову в грудні 2016.

“Громада Вінниччини” вирішила поцікавитися, як навесні планують рятувати будинок Коцюбинських.

“Принципове рішення метрополита Семіона було прийнято кілька тижнів тому, вони віддають будинок з земельною ділянкою з умовою, що ми добудуємо паркан і перекинемо газорозподільчий пункт. Юристи наші  про це знають. Але я почав журитись, коли вони мені сказали, що можете собі забрати …Я звернувся до барчан. Які спасали цей будинок. Але поки нічого нікуди не рухається  бо це для нас величезні кошти . Ми також повідомили директора Інституту історичних досліджень, яка робить історико-архітектурний план Бару.  у них є реставраційне відділення, ми уже попередньо вели розмову про реставрацію,” – каже Цицюрський.

“Але поки не на часі, немає коштів. Але рішення на контролі. Готуємо угоду про передачу. Можливо є які гранти, про які ми не знаємо, для відновлення, будемо вдячні всім, хто допоможе. У нас є історико-крєзнавча рада і керівник отримав доручення створити окремий фонд і оголошувати якийсь збір коштів і будемо починати, бо ми ж самі  цього хотіли”, – додає Цицюрський.

“Громада Вінниччини” стежитиме за тим, щоб і місцева влада і влада обласного рівня дотримали свої обіцянки.

Автори: Ірина Федорів, Сергій Огородник – журналісти “Громади Вінниччини”

 

Напишіть відгук

Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на "Громаду Вінниччини".

Редакція може не поділяти думок чи висловлювань автора блогу чи коментатора.

Головний редактор: Ірина Федорів