Запрошуємо на художню виставку 23 жовтня (неділя)

0 64

Приходьте об 11:00 у художню галерею “ІнтерШик”. Майже 100 охочих вже записалося на подію у соцмережі Facebook.

О 12:00 ми розпочнемо майстер-класи живопис-life, малювання вовною та створення барельєфу.

Для настрою під добре вино гратимуть такі гурти як МОРЕВНУТРИ, ForZ, ShapeStar.

%d0%ba%d0%b0%d1%80%d1%82%d0%b8%d0%bd%d0%b8

Ви , напевно чули історію про двох торговців, які приїхали в Африку  в надії продавати взуття. За декілька днів обоє відправили телеграми в Манчестер. Перша така: “Ніяких шансів! Тут взагалі ніхто не носить взуття!”. А другий написав: “Грандіозна вдача віку! Про взуття тут ще навіть ніхто не чув!”

Майже так само можна сказати і про твори художників. Деякі думають, що в еру цифрових технологій – це провальна тема, що тихо вмирає. А інші взагалі нічого не знають про це. Єдине образотворче мистецтво, що їх реально хвилює – це обмовка сина, пізно у вечорі, що на завтра треба принести пару намальованих картинок про осінь. Тоді вся сім’я в екстреному порядку бере в руки олівці і згадуючи незлим тихим словом Мар’ю Іванівну перетворюються на художників.

Десь 5 людей із 100 може бути в темі, знає сучасних художників, регулярно ходять на виставки; 10 людей із 100 задумуються про придбання картини, коли роблять ремонт в кімнаті і бачать, що порожня стіна потребує якусь яскраву пляму і починають пошук картини, що подобається під колір штор, дивану і кота. Але 85 людей зі 100 взагалі не знають про це нічого. Окрім того, що художник, це такий дивний вид людей з пензлями в руках і гарних шарфиках. І таких людей допоки більшість.

Мене не влаштовує ця прірва між тими, хто розуміється на мистецтві і тими, хто знає лише про гарні шарфики на дивних людях. Я впевнена, що в кожної людини є картина, яка заставляє зависнути на хвилину перед нею, яка хвилює і збурює спогади, від якої не можеш відірватись. Жодних сумнівів не маю, люди просто ще не знайшли свою картину.

У вас був важкий день, ви прийшли до дому в надії вмоститися в крісло з парочкою бутербродів перед телевізором в зручних тапках, а невгамовна жінка, гарно вбрана зустрічає на порозі зі словами: “Я готова! Ти пам’ятаєш , ми йдемо на круту виставку сучасних художників, переодягайся швиденько”.

“Оооо, небеса! Звичайно ж забув, на хороби мені це треба?”- це думки.

“Так, кохана! Як скажеш, кохана!”- це в голос. І ось ми бачимо на диванчиках в музеях людей, які дякують Господу за безкоштовний Wi-Fi в галереї  і вчасно взяту флягу з віскі, які «переживають» цей  вечір, хоча в домашньому кріслі з котом і теликом було б краще.

Причина лише  в тому, що у пана був важкий день? Чи може в тому, що картини “не торкають”, “не чіпляють”?

Кожна картина, коли пишеться вбирає у себе емоції, настрій і натхнення автора. Якщо художник малює після роботи, з бажанням швидше закінчити і випити пивка- це відчувається. Якщо картини пишуться на продаж- це також відчувається.

А коли вщент зайняті люди,які мають бізнес, які реалізували себе, як професіонали  творять картини, такі роботи аж чвакають енергією і емоціями. Питаєш їх: “Навіщо ти робиш це?”

Відповідь,зазвичай, одна: “Не можу не писати. Це те, що робить мене щасливим.”

Тому ми щиро чекаємо на вас у неділю, 23 жовтня. Галерею відкриють об 11:00. Офіційна церемонія відкриття буде о 16:30.

%d0%b1%d0%b5%d0%b7%d1%8b%d0%bc%d1%8f%d0%bd%d0%bd%d1%8b%d0%b9Авторка: Тетяна Салюк, мешканка Вінниці

 

Напишіть відгук

Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на "Громаду Вінниччини".

Редакція може не поділяти думок чи висловлювань автора блогу чи коментатора.

Головний редактор: Ірина Федорів